Навряд, чи є вища насолода, як насолода творити.
        М. Гоголь

          12. МЕРЕЖІ

       12.1 Комп’ютерні мережі - загальні поняття
       З‘єднання двох і більше комп’ютерів між собою називається комп’ютерною мережею. Мережа може включати кілька комп’ютерів окремих користувачів (однієї установи), або багато комп’ютерів (вузлів, станцій) кількох установ. Вони мають можливість взаємодіяти один з одним за допомогою апаратних засобів і мережевого програмного забезпечення.
       Комп’ютерні мережі створюються для людей, які мають свої і бажають використовувати ресурси інших інформаційних оболонок. Ресурси включають каталоги, принтери, що можуть використовуватись всіма користувачами мережі. Якщо користувач має такі ресурси, він може зробити їх доступними для інших, хто також ділиться ресурсами. Якщо не призначено користування ресурсами іншим, то ними може користуватись тільки сам користувач.Обмеження користувачів ресурсами може бути досягнуто і уведенням паролів для окремих ресурсів. При наданні своїх каталогів можна визначати різні рівні допуску згідно з вимогами різних паролів. Якщо пароль відсутній, ресурси доступні всім користувачам мережі.
       Група з’єднаних комп’ютерів, які призначені для досягнення однієї мети, - називається робочою групою. Не важливо, як організована група, всі комп’ютери можуть обмінюватись інформацією на протязі всього часу, поки вони з’єднані. Мережа може з’єднувати одну або кілька робочих груп.
       Для з’єднання кількох персональних комп’ютерів необхідні: кабель, з’єднувач кабелів (конектор), мережевий адаптер (або електронна карта). Мережевий адаптер називають також сітьовою інтерфейсною платою, чи картою. Він надає можливість користувачеві одержати інформацію від інших комп’ютерів. Мережевий адаптер разом з обладнанням створюють вузол мережі. Для роботи в мережі до вузла можуть бути увімкнуті один або кілька комп’ютерів, які називають робочими станціями.

       Класифікація комп’ютерних мереж. Залежно від розміру мережі поділяються на:

  • локальна мережа для офісу, поверху, будинку (LAN (Locfl-Area Network));
  • кампусна мережа, яка об’єднує віддалені вузли або локальні мережі, але ще не потребує комунікацій через телефонні лінії і модеми (CAN (Campus-Area Network));
  • міська мережа з радіусом у десятки кілометрів з великою швидкістю передачі (100 Мбіт/с) (MAN (Matropolitan-Area Network));
  • широкомасштабна мережа, яка використовує віддалені мости і маршрутні запори з можливо невисокими швидкостями передачі (WAN (Wide-Area Network));
  • глобальна (міжнародна, міжконентальна) мережа (GAN (Global-Area Network)).
       Мережі також поділяються за ознакою кількості вирішуваних задач на універсальні, призначені для вирішення всіх задач користувача, і корпоративні - для вирішення обмеженої за типом кількості задач.
       За фізичною формою носія інформації мережі поділяються на безкабельні і кабельні. Безкабельні мережі як фізичний носій інформації використовувати інфрачервоні промені, радіохвилі і лазерні канали. Такі мережі характеризуються невисокою пропускною здатністю, вони не стійкі проти перешкод, можуть надійно працювати тільки в межах прямої видимості і знаходять використання тільки на корпоративному рівні. Кабельні мережі як носій інформації використовують кабель трьох типів: вита пара, коаксіальний і оптоволокнистий.
       Вита пара - це два скручені ізольовані дроти. Кабель такого типу складається не з однієї, а кількох пар дротів. Для захисту від впливу довкілля кожен дріт вміщається в сітку із міді чи алюмінію, а весь кабель має зовнішнє ізоляційне покриття. Для з’єднання комп’ютера з мережею використовується дві виті пари: одна - для передачі даних, друга - для прийому даних.
       Коаксіальний кабель складається із центрального дроту (одножильного або багатожильного), ізоляційного покриття, зовнішньої екранної металевої сітки і зовнішньої захисної оболонки. Найбільші темпи росповсюдження в нашій державі мають мережі на витій парі.
       Оптоволокнистий кабель. Широко використовується в мережах останнім часом. Він стійкий проти електромагнітних перешкод, практично не має електромагнітного випромінення. Такий кабель може бути використаний у мережах, від яких вимагається підвищена секретність. Але такий кабель дорогий, малотехнологічний і недовговічний.        За топологією мережі поділяються на шинні, зіркоподібні і кільцеві. Топологія - це геометрична схема з’єднання вузлів мережі. Інші топології мереж є похідними від трьох основних: деревоподібна, ромашкоподібна, змішана та ін.
       Шинна топологія. При такій топології комунікаційний кабель створює незамкнуту лінію, тобто кабель має лівий і правий кінці, на яких встановлюються спеціальні обмежувачі - термінатори. Дані, що передаються вузлом, поширюються на два кінці кабеля. Проміжні вузли не виконують ніяких функцій щодо ретрансляції інформації, яка передається. Прийомний вузол розпізнає призначені йому дані і читає повідомлення, що передаються. Мережі з шинною топологією характеризуються хорошими стійкістю і економічністю, але можуть мати невелику довжину.
       Зіркоподібна топологія. При такій топології вузли з’єднані “променями” з центром зірки. Залежно від конкретного типу мережі в центрі зірки може бути центральний вузол, або пристрій, що синхронізує роботу периферійних вузлів мережі. Кожний периферійний вузол має власний канал для зв'язку з центром. Вся інформація передається через центр, який ретранслює, комутує і маршрутує інформаційний потік до споживача. Мережі з зіркоподібною топологією дозволяють використовувати прості адаптери, різнотипні кабелі, але надійність їх роботи залежить від центрального вузла.
       Кільцева топологія. При такій топології вузли з’єднуються один до другого, створюючи коло. Дані передаються в мережі по колу від вузла до вузла тільки в одному напрямі, наприклад, за годинниковою стрілкою. Кожен проміжний вузол між передавачем і приймачем ретранслює послане повідомлення. Вузол-приймач розпізнає і приймає тільки адресоване йому повідомлення. Мережі з кільцевою топологією мають більшу надійність порівняно з зіркоподібною, ретрансляція інформації окремими вузлами дозволяє підсилювати сигнали і таким чином збільшити довжину мережі, з одного боку, а з іншого - мережа виходить з ладу при несправностях хоча б в одному із вузлів.
       За типом використовуваних операційних систем мережі поділяються на гомогенні і гетерогенні. Якщо в мережі підтримується тільки одна операційна система, тобто вона складається із однорідних вузлів, то така мережа називається гомогенною (однорідною), а якщо в мережі підтримується кілька операційних систем - гетерогенною (різнорідною).        Важливим показником роботи мережі є швидкість передачі даних, яка вимірюється кількістю біт, що передаються за секунду (bps). У локальних мережах виділяють дві швидкості передачі:
  • швидкість передачі даних по головному комунікаційному каналу; вона має стале значення для кожного типу мережі і не залежить від типу вузлів. Наприклад, в мережах Ethernet - вона дорівнює 10 Mbps, у безкабельних мережах - 1...2 Mbps;
  • швидкість передачі даних між вузлами мережі. Вона значно менша від швидкості передачі по головному каналу і залежить від умов функціонування вузла: швидкодія процесора, конструкція мережевого адаптера, особливостей операційної системи та інших факторів


       11.2. Глобальна мережа Інтернет

       11.2.1. Загальна характеристика
       Комп’ютери і засновані на їх використанні інформаційні технології визначають рівень і темпи розвитку сучасної цивілізації. Найбільш важливою ознакою використання комп’ютерів у наш час стає створення глобальних телекомунікаційних мереж, які об’єднують все людство в єдину відкриту інформаційну громаду. Такою глобальною мережею є Internet. Виникла Internet у військових лабораторіях США в епоху “холодної війни” у 80-х роках двадцятого століття з метою забезпечення стійкого звязку між комп’ютерами навіть після ядерної війни. Швидкодія і надійність нової технології припали до вподоби науковцям і стали основою більших проектів. Зрештою вона обплутала “великою павутиною” (WWW) майже всі комп’ютерні мережі і створила можливість доступу навіть недосвідченним, некомпетентним у комп’ютерних технологіях користувачам до всього багатства світових інформаційних ресурсів.        Internet об’єднує мільйони користувачів всього світу, а кожний рік населення мережі майже подвоюється. Internet належить усім, але ніхто не може їй диктувати свою політику, - це найдемократичніша система. Однак, кожен із вузлів або мережу вузлів Internet разом із встановленним обладнанням обслуговує окрема державна або комерційна фірма-провайдер. Таким чином, за кожну хвилину звязку з Internet або переданий кілобайт інформації доводиться платити фірмі-провайдеру.Повний і вільний доступ до інформації, послуг і технологій глобальної мережі Internet не обмежується тільки науковими та освітніми організаціями, установами культури, мистецтва, громадськими організаціями і засобами масової інформації, а й вносить важливий вклад у процес інтеграції України у світовий інформаційний простір.        Термін Internet у перекладі із англійської означає “між мережами”. Internet у формуліровці затвердженій ще у 1995 році Федеральною мережевою радою (The Federal Networking Council? FNC), яка виконує в США координацію роботи мережі на державному рівні:

       Internet - це глобальна інформаційна систем, об’єднана сукупністю глобальних адрес і здатна підтримувати комунікацію між ними на основі певних протоколів.

       З технічної точки зору Internet є глобальною мережею, яка об’єднує різні локальні комп’ютерні мережі. Комп’ютер разом з обладнанням для роботи в мережі являє собою вузол мережі. З фізичної логічної точки зору вузол є самостійною одиницею, яка має свою унікальну адресу, що забезпечує можливість спілкування двох будь-яких вузлів мережі. Вузлові комп’ютери цієї мережі, на яких зберігається в різних формах інформація, називаються серверами. Комп’ютери в мережі одержують доступ до інших, використовуючи єдину мову, яку називають IP (Internet Protokol), або інтернет-протоколом.
       Адреси в Internet. У сучасних умовах Internet (всесвітня “мережа мереж”) - це сукупність технічних засобів, стандартів і домовленостей, які з 1970 р. дозволяють підтримувати зв’язок з різними комп’ютерними мережами світу. Internet - це павутина невпорядкованих телефонних, радіорелейних і супутникових каналів зв’язку, що взаємодіють і з’єднують мільйони комп’ютерів всього світу. Кількість вузлів Internet сягає 10 мільйонів, а кількість користувачів Internet приближається до 100 мільйонів.        Для передачі інформації використовуються, головним чином, телефонні мережі і електронні засоби передачі. Однак, аналогією роботи Internet є не телефонні мережі, а поштові відомства - в поштовому відділенні (вузол комутації пакетів) кореспонденція впорядковується по напрямах призначення та направляється в наступний вузол комутації і далі до адресата. Середовище передачі інформації (кабель, шина) є загальним ресурсом перенесення інформації для всіх вузлів мережі. Для забезпечення доступу до цього загального ресурсу необхідно визначити сукупність правил, регламент, тобто метод доступу. Міжнародна організація стандартів у співдружності з організаціями різних держав розробила міжнародні стандарти, які описують протоколи різних рівнів. Відомо сім рівнів протоколів: прикладний, представницький, сеансовий, транспортний, мережевий, канальний і фізичний. Ці рівні протоколів базуються один на одному і створюють “стік”, або “стопку”. Протокол - це документ, який чітко визначає процедури і правила взаємодії процесів працюючих систем.Різні ділянки Internet з’єднуються за допомогою системи комп’ютерів (маршрутизаторів). Маршрутизатор виявляє адресу кореспонденції і визначає куди її посилати.

       Правила автоматизованого збирання кореспонденції, виявлення адреси і напрямку пересилання називаються протоколом.

       Спеціальний комітет Міжнародної організації по стандартизації (ISO) для стандартизації мереж розробив “ідеальну” модель взаємозвязку відкритих систем. Згідно з цією моделлю інформаційний мережевий потік (трафік) має дискретну структуру, логічною одиницею якої є пакет (кадр, або frame). Кожен пакет має інформаційне і керуюче поле. Керуюче поле вміщає службову інформацію, яка вказує його порядковий номер, кількість, при помилці передачі забезпечує його повторну передачу, забезпечує вибір маршруту передачі даних і управляє потоком даних, забезпечує поділ інформації на пакети, їх складання та ін. В одному пакеті звичайно посилається від одного до 1500 символів інформації. Така організація інформації не дозволяє монопольно задіяти мережу одному користувачеві. Якщо в мережі виникають збої в передачі (прийомі) інформації, програмне забезпечення запитує повторну передачу.
        Незалежно від послідовності отримання пакети збираються і впорядковуються на комп’ютері-отримувачі. Формат, розмір пакетів, послідовність їх предачі і впорядкування на комп’ютері-одержувачі в Internet визначається протоколом TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol - протокол управління передачою/ міжмережевий протокол). Протокол TCP організовує сеанс зв’язку між двома комп’ютерами в мережі, а IP - доставку паекта за вказаною одресою. Кожен вузловий комп’ютер Internet повинен мати свою власну унікальну IP-адресу. IP-адреса представляється послідовністю чотирьох чисел, кожне з яких може приймати ззачення в діапазоні від 0 до 255, розділених крапкою (мал.2.1). Така адреса виділяє потрібний комп’ютер із інших вузлів Internet і дозволяє відшукати його згідно з встановленою ієрархією. У практичній роботі використовуються прикладні програми, які організовують користувачеві дружній інтерфейс в інтерактивному режимі і міняють цифрову адресацію на словесну.
       Всі прикладні програми Internet дозволяють використовувати в адресі імена систем замість числових адрес комп’ютерів. З метою забезпечення унікальності використовуваних імен була розроблена “доменна система імен” (Domain Name System, DNS).

       Доменна система імен - це метод призначення імен шляхом надання різним групам користувачів відповідальності за підпорядкованість імен.

Кожен рівень у такій системі називається доменом. Домен відділяється в адресі один від одного крапкою (Мал.2.2). Кожен домен може вміщати скільки завгодно інших доменів. Кожен наступний домен в імені зліва направо більший попереднього. У приведеному прикладі елемент ivan є ім’я реального комп’ютера з IP-адресою. Це ім’я створено і управляється групою btcnau (це може бути назва відділу, де знаходиться комп’ютер) і т. д.
       Кожна група може створювати і змінювати свої підконтрольні імена, але при цьому потрібно добавити нове ім’я у свою частину всесвітньої бази даних. Принципово можливо, що два комп’ютери можуть мати однакові імена, але вони будуть знаходитись в різних доменах. За організацією надання імен комп’ютерам слідкує адміністратор мережі.
        На початку, коли виникла доменна система, було створено тільки шість імен найвищого рівня із трьох літер кожне: com - комерційні організації; edu - навчальні заклади; gov - урядові установи; mil - військові установи; org - інші організації; net - мережеві ресурси. Коли Internet стала міжнародною мережею, був створений дволітерний набір доменів, які відповідають доменам найвищого рівня для країн (приклад деяких країн): by - Білорусь, ca - Канада, ru - Росія, ua - Україна, us - США. Загальна кількість доменів найвищого рівня - 300, а мають вихід на міжнародну мережу тільки 146 країн.
        В основі організації Internet лежать дві головні ідеї:

  • взаємодія вузлів не повинна залежати від типів комп’ютерів, їх архітектури, операційних систем тощо, від фізичної реалізації зв’язку між ними;
  • надійне функціонування незалежить від зміни топології, від вмикання чи вимикання її вузлів; це пов’язано з неконтрольованістю процесів в Internet; єдине що перевіряється - це унікальність ІР-адрес вузлів і додержання визначеного порядку їхньої нумерації для вирішення питань їх маршрутизації.
       При безперервному вдосконаленні Internet вирішуються дві проблеми:
       1) ІР потребують досить швидкого каналу зв’язку. Це забезпечується звичайними каналами зв’язку в локальних і місцевих мережах, де комп’ютери розміщуються на значній відстані один від другого. Для передачі на великі відстані створюються спеціальні надзвичайно дорогі швидкісні лінії зв’язку, оскільки телефонні канали вже не задовольняють. Задовільні швидкості перенесення комп’ютерних даних телефонними каналами забезпечують недорогі модеми. Хороший модем має потужність, яка дорівнює потужності процесора персонального комп’ютера.
       2) Забезпечення інформаційного захисту інформації при взаємодії із зовнішнім світом.
       Відкриті протоколи Internet роблять прозорими всі вімкнені в нього вузли. Природним вирішенням такої проблеми стало відділення внутрішньої корпоративної мережі від зовнішнього світу із збереженням взаємодії тільки через спеціальні шлюзи, які одержали назву proxy(довірений)-серверів. Такі корпоративні мережі одержали назву “Intranet”, або “інтрамережа”. Вони з’явились у 1995 р. У принципі всі програми, розроблені для Internet, можуть бути використані і для інтрамереж, однак, з метою захисту інформації технологія створення інтрамереж виділяється в самостійну. Наприклад, в інтрамережі може бути використана обмежена кількість вузлів, зміни в топології мережі можуть мати непередбачені наслідки, маршрутизація і пошук інформації організовуються іншими методами, ніж в Internet.
       Деякі користувачі помилково вважають, що встановлення паролю на машину гарантує захист особистої інформації. Однак, мережеві операційні системи дозволяють адміністраторам мереж читати всю електронну пошту, яка проходить через мережу. Вирішення цієї проблеми деякі крупні американські компанії бачать у забороні використання електронної пошти компанії для:
  • приватного бізнесу, пошуку роботи;
  • повідомлень, які ображають інших людей з різних мотивів;
  • відправлення і одержання сексуально орієнтованих текстів і малюнків;
  • поширення матеріалів, захищених авторськими правами.

       11.2.2. Базові послуги
       Електронна пошта - найбільш поширена послуга Internet. Дозволяє створювати текстові повідомлення і відправляти мережею іншому користувачеві. Електронна пошта подає відносно просте і надійне вирішення проблеми підтримання постійних контактів між людьми.
       UseNet (User Network) - загальнодоступна мережа для обміну інформацією по електронній пошті. Такий спосіб обміну інформацією називається телеконференцією і надає можливість спілкування відразу з багатьма людьми, яких цікавить одна і та ж проблема. Телеконференції можуть бути організовані як “групи новин” (“newgroups”) або “інформаційні архіви” (“mailing lists”); багато мереж підтримують власні телеконференції, створені за принципом внутрішньої мережевої дошки об’яв. У телеконференціях типу “інформаційні новини” користувач має можливість направити свої повідомлення іншим учасникам конференції, або за “замовленням” електронною поштою одержувати всю кореспонденцію яка надходить у вибрану конференцію. У конференціях типу “групи новин” користувач може проглянути список кореспонденцій і замовити потрібну статтю. Правила створення конференції встановлюються самостійно самою мережею, а її тема, як правило, відображає спрямованість мережі: академічна, освітня, комерційна тощо.
Telnet - це протокол, за допомогою якого комп’ютер користувача перетворюється у термінал віддапеного іншого комп’ютера і виконуються програми на ньому, організовується робота із віддаленими базами даних.
       FTP (File Transfer Protokol) - це протокол передачі файлів, який використовується для передачі файлів через Internet. FTP-сервери передбачають, головним чином, санкціонований доступ.
        - “всесвітня павутина”, гіпертекстова система з елементами мультимедіа та. ін. Гіпертекст - це набір текстових, графічних, звукових і відеодокументів. WWW- найпопулярніша серед усіх послуг Internet. Мова, що використовується для представлення інформації у вигляді гіпертексту, називається HTML (Hyper Texe Marcup Language). Передача гіпертекстових документів здійснюється за протоколом, що отримав назву HTTP (Hyper Texe Transfer Protokol - протокол передачі гіпертексту). У серверах WWW найбільше різноманітної інформації: корисної, цікавої і навіть забавної. Університети надають інформацію про себе, комерційні мережі роблять огляди біржової і багато іншої економічної інформації; газети розміщають свої випуски; надається інформація “тільки для дорослих” тощо.
        Структура WWW дозволяє подавати інформацію досить демократично - клієнт може переглядати її тоді, коли побажає. Документи, що зберігаються на Web-вузлах називаються Web-сторінками. На сторінці сервера є піктограми або рядки з назвами інформації, активізуючи які мишкою клієнт відкриває її зміст і може проглядати її стільки часу, скільки побажає. А якщо на домашній сторінці клієнта є адреса електронної пошти, то може отримувати скільки завгодно листів. Уже давно діє система реклами і купівлі через Internet. При цьому ціни на передачу інформації і рекламу значно нижчі від традиційних, а можливості практично необмежені. Дозвілля і всілякі розваги були і залишаються головною сферою інтересів більшості користувачів Internet.

       11.2.3. Приєднання до Internet. Режими роботи
       Приєднання до Internet виконується поставщиком послуг Internet - провайдером (Internet servise provider, ISP). Зараз використовується чотири варіанти підключення до провайдера:

       З метою приєднання до Internet потрібно вибрати провайдера і вияснити необхідні параметри, що характеризують IP-підключення:
  • IP-адресу DNS-сервера;
  • ім’я домена провайдера;
  • тип протокола (SLIPP або PPP), з допомогою якого встановлюється з’єднання;
  • ім’я користувача (Login);
  • вхідний пароль (Password);
  • власну IP-адресу;
  • адресу електронної пошти і IP-адресу POP- і SMTP-серверів (Post Office Protocol і Simpl Mail Transfer Protocol відповідно);
  • адресу сервера новин для участі в роботі телеконференцій;
  • для якісної роботи в Internet рекомендується визначитись з провайдером про тип модема.

Після набуття такої інформації при допомозі програмного забезпечення Windows користувач може самостійно підготовити власний комп’ютер для роботи в Internet. Якщо для роботи в Iнтернет буде використовуватись браузер Internet Explorer, то з’єднання з Iнтернет може бути виконане по одному із протоколів, які визначають комутований засіб встановлення зв'язку комп’ютера із хост-машиною:
• Slip (Serial Line Internet Protokol - міжмережевий протокол послідовного сполучення;
• РРР (Point to Point Protokol - міжвузловий протокол.

Комутативне з’єднання з Internet організовує роботу користувача через віддалений комп’ютер (вузол). Файли, які передає (або отримує) користувач, зберігаються спочатку на вузлі, потім окремими командами організовується їх подальше опрацювання. Існують прикладні програми, що поєднують ці операції, створюючи ілюзію роботи в Internet. Робота користувача обмежена присутністю послуг вузла і дозволом адміністратора вузла.

Режими роботи.При роботі комп’ютера в Internet діють два режими зв'язку:

  • автономний режим (off-line) - працюючи у поштовій системі “off-line”, користувач читає і пише електронний лист у редакторі без прямого з’єднання з віддаленим комп’ютером; пізніше програмним забезпеченням автоматично встановлюється зв’язок з абонентом-комп’ютером, передається (приймається) кореспонденція, після чого зв’язок роз’єднується;
  • реального часу режим (on-line) - “живе з’єднання” із віддаленим комп’ютером; користувач безпосередньо працює із віддаленим комп’ютером, читає і посилає пошту; працюючи на лінії, користувач може запускати на вузлі або на своєму комп’ютері програми-клієнти (додаткові сервісні послуги Internet): ftp, Gopher, WWW. Процес роботи з мережею складається із двох етапів: запуск програм на комп’ютері користувача з метою одержання доступу до Internet і використання цих програм для виконання завдань мережі. Приєднання до Internet означає, що користувач може отримувати всі послуги Internet, тобто приєднання комп’ютера користувача повинно бути виконано згідно з протоколом TCP/IP. У такому разі комп’ютер користувача є частиною мережі Internet.

Цінова політика. Оплата за роботу в міжнародній мережі проводиться згідно з наданими послугами. Бесплатного доступу до мережі практично не існує. Ця ситуація починає змінюватись. У деяких університетах і дослідних центрах на спонсорських умовах створюються вузли, які мають виходи в Internet через супутникові та наземні канали, і задовольняється робота в мережі.

       11.2.4. Практика роботи в Інтернет
Робота в Інтернет стала зручною після створення програмного забезпечення, яке отримало назву Web-браузер. Browser - з англійської означає читати або займатись безпорядно, блукати. Завдяки такому програмному забезпеченні можна працювати з будь-якими ресурсами Інтернет. Одними із найпоширенішими Web-браузерів є Internet Explorer і Opera. Фірма Microsoft вмістила Web-брfузер Internet Explorer у відомий пакет програм Windows, що і зробило його популярним. Відмінності у роботі названих броузерів зовсім незначні і принципово вони однакові. Запуск Web-браузера здійснюється типовими для Windows командами. Зручніше роботу розпочинати із своєї власної (домашньої) сторінки або з пустої, яка може бути встановлена командою:

Сервис/Свойства обозревателя/Встановити потрібне:С текущей, С исходной, С пустой/ОК.
Далі потрібно налагодити зручний для користувача інтерфейс командою:
Вид/Опции,
де потрібно встановити прапорці коло бажаних користувачеві опцій: панели инструментов/настройка, розмер шрифтов, вид кодировки шрифта.

Переміщення по Web від однієї сторінки до іншої частіше досягається клацанням лівої клавіші миші по гіпертекстовому посиланні. Посилання - це підкреслене або виділене кольором слово, ціле речення, малюнок (ярлик), для встановлення зв'язку з іншими сторінками або вузлами. Безперечним свідотцтвом наявності силки є те, що при встановлені курсора миші на посилання він приймає форму ладоні. Більшість Web-вузлів мають посилання на інші вузли і таким чином підтримуються взаємні зв’язки між вузлами. Захопившись подоружуванням по Інтернет користувач може загубитись в просторі від початкової сторінки. В цьому випадку потрібно скористатись кнопкою панелі інструментів Назад. За її допомогою можна повторити зворотню ходу і при потребі вибрати інший напрям подорожі по Інтернет. Відповідно, при потребі повернення назад по пройденому раніше шляху - потрібно клацати кнопку панелі інструментів Вперёд. Найзручніше на домашній сторінці розмістити список усіх часто використовуваних рубрік інформаційних рубрік і входити у них простим клацанням миші по потрібній.

Відомо, для отримання доступу до потрібного файла необхідно вказати шлях до нього. Однак, при звертанні через мережу цього замало, потрібно вказати назву протоколу за яким організовується доступ до потрібного ресурсу і IP-адресу комп’ютера. Всі названі елементи (протокол методу доступу до ресурсу, адреса комп’ютера, шлях до файла і його ім’я) знаходяться в унікальній адресі кожного інформаційного ресурсу, який називається URL (Universal Resoorse Locator - універсальний вказівник ресурсу).Повний URL записується згідно синтаксису:

Протокол://адреса_сервера/шлях/ім’я файла,
де
протокол (або метод доступу) - визначає форму ресурсу, наприклад, як http, ftp, telnet, news і відокремлюється від адреси сервера двокрапкою і двома слешами (://);
адреса_сервера - доменне ім’я комп’ютера, на якому розміщенні дані;
шлях - послідовність імен каталогів, в останньому із яких знаходиться потрібний файл;
файл - ім’я кінцевого файла (документа) що шукається. Цей файл має певний тип. Наприклад, ім’я Web-сторінки має тип .html (або htm), ім’я файлів, в яких зберігаються наукові статті, - тип .pdf, а імена мультимедія-документів - тип .gif, .jpeg (графіка), .wav, .au (звук), .avi (відео).

         ПРИКЛАД:
    http://btsau.kiev.ua - адреса Web-сторінки;
    gopher://gopher.fenk.wau.nl - адреса ресурсу gopher;
    ftp://ftp.fenk.wau.nl - адреса ресурсу ftp;
    telnet://telnet.fenk.wau.nl - адреса ресурсу telnet;
    news:wau.nl - адреса ресурсу телеконференції.

Якщо URL-адреса складається лише із двох частин (протокола і адреси сервера), то це означає, що по змовчуванню завантажується файл із домашньої сторінки. Навідміну від URL, адреса електронної пошти складається із двох частин, розділених символом @. Справа від цього символа вказується доменне ім’я комп’ютера, на якому розміщенна почтова скринька абонента, а зліва - умовне ім’я абонента. Адресу потрібно уводити дуже уважно, звертаючи увагу на малі і великі літери. Уведення потрібної адреси виконується із клавіатури (або копіюється) в поле Адрес, розміщенне під панеллю інструментів і натискується [Enter]. При уведенні адреси можна не вводити загальні її символи http://, вони записуються в адресі автоматично. Останні адреси, з якими працював користувач автоматично запам’ятовуються системою і відображаються у списку поля Адрес, що надає можливість просто завантажити відому Web-сторінку, клацнувши по ній мишкою у цьому списку. Адреси інтересних Web-вузлів можна виявити із періодичних видань, розмов або із сторінок Інтернет. Адреси Web-сторінок рекомендують не переписувати, а при можливості копіювати з метою уникнення помилок. Користувач може записати потрібні адреси для подальшого використання командою:

Избранное/Добавить в избранное…,
після чого в діалоговому вікні можна змінити назву сторінки і натиснути [OK]. Для завантаження Web-сторінки виконати команду:
Избранное/Название папки/Клацнути по назві сторінки.
Internet Explorer майже скрізь встановлений у російській версії, з якою користувач може розібратись і самостійно, скориставшись елементом ? у рядку меню, а потім командою . Після цього відкриється вікно, в якому надаються всі головні відомості про броузер.

Пошукові системи.Ще у 88-х роках файли в Inernet зберігались окремо і не було можливості швидко і легко переходити від одного файла до іншого. У 1991 році Тім Бернерс-Лі розпрацював принцип об’єднання файлів у мережі, зв’язаних гіпертекстовими посиланнями (лінками), яку назвали Word Wide Web. З розвитком глобальної комп'ютерної мережі Інтернет гостро стала проблема систематизації і пошуку інформації, розташованої в мережі. На першому етапі деякі любителі-ентузіасти почали колекціонувати адреси, на яких зберігались відомості певної тематики. Потім ці починання продовжили крупні наукові установи. Так створювались перші каталоги посилань на інформаційні системи. Зараз такі проблеми продовжують вирішуватись окремими ентузіастами, науковими установами і великими комерційними організаціями, що поряд із вирішенням проблем практичного інформування користувачів, сприяє розвиткові науки, популяризує наукові ідеї і створює імідж цілим галузям.

З того моменту, як Інтернет стала надбанням широких мас користувачів комп'ютерів і основного засобу передачі інформаційних потоків, в Інтернет з'явилися так звані «пошукові системи». Вони з’явились на початку 90-х років двадцятого сторіччя (наприклад, Yahoo - 1989 р., AltaVista - 1993 р.). Пошукова система Yahoo була створена в 1989 р. двома студентами на одній з робочих станцій в університетській мережі.

Найбільш оптимальним варіантом для пошуку даних в Інтернет є пошукові сервери, побудовані за принципом «пошукової машини». Принцип, по якому дані в «пошукових машинах» постійно збираються роботом, дозволяє містити базу даних для пошуку в діючому стані, точно реагуючи на зміни, що відбуваються на сайтах. У WWW існують десятки пошукових машин, кожна з яких має свої особливості збирання інформації. Одні машини проглядають всю Web-сторінку, інші лише заголовки, а треті шукають інформацію по ключових словах і надають ключові слова разом з коротким текстом відповідної інформації.

Інформація в Internet, як правило, є платною, але джерела інформації надаються безплатно, що має не абияке значення. Для отримання потрібної інформації користувачем дуже важливо вірно визначити стратегію пошуку.

При організації пошуку інформації рекомендується дотримуватись визначенної послідовності дій.

  • Визначення питання для пошуку.;
  • Питання формулюється природною мовою і виражає те, що хоче отримати користувач.
  • Вибір джерела інформації. Це питання вирішується кожним користувачем індивідуально залежно від можливостей його організації за місцем роботи і вартості інформації. Найшвидше інформацію можна отримати користуючись адресами Web-сторінок із періодичних видань, жовтих сторінок Internet або електронних катологів ресурсів.

Звернемо увагу на деякі з них:
   http://www.ovid.com - online-колекція 300 журналів;
   http://www.umi.com - online-бібліотека 120 журналів з 1987р.;
   http://econwpa.wustl.edu/EconFAQ/EconFAQ.html - Віртуальна бібліотека створена на кафедрі економіки і міжнародного бізнесу університета штату Міссісіпі під егідою American Economic Association (Американська економічна ассоціація, http://aeaweb.org/ );
   http://www.hesinki.fi/WebEc/ - Віртуальна бібліотека створена і підтримується кількома економічними учбовими закладами Фінляндії;
   http://www.div-berlin.de - Web-сервер Німецького інституту економічних досліджень, приводяться аналізи економічних процесів, що відбуваються в СНД;
   http://www.cipe.org/ - Форум економічної свободи, російськомовний економічний сервер створений Центром міжнародного приватного підприємництва, на якому представлено 800 документів, інформація про економічні реформи, про корупцію, зв’язок екномії і екології і т. і.

   http://www.worldbank.org/html/extpb/transsub.htm - друкуються статті щомісячного журнала “Российская экономика: тенденции и перспективы”;
   http://www.worldbank.org/html/extdr/regions/htm - пропонуються огляди по 190 країнах світу з усіма економіко-соціальними показниками;
   http://www.k2kapital.com/ - безплатна інформація на російській мові на закордонних фінансових ринках;
   http://www-sci.lib.uci.edu/HCG/Vet.html - віртуальний ветеринарний центр;
   http://vet.kharkov.ua - український Web-сервер по ветиренарії;
   http://www.uwyo.edu/lib/zoo.html - вказівник Internet-ресурсів по зоології і фізіології створений в університеті Вайомінга.

Крім використання для пошуку інформації відомих адрес ресурсів часто використовуються пошукові Web-сервери. Найбільш популярними (і найбільш ефективнимии) пошуковими машинами є слідуючі:
1) українськомовні пошукові сервери
Meta - http://www.meta.com.ua
Avanport - http://avanport.com
TopPing - http://www.topping.com.ua
Uahoo - http://www.uahoo.com.ua
El-Visti - http://win-el.visti.net

2) російськомовні пошукові сервери
Yahoo - http://www.yahoo.com
Rambler - http://www.rambler.ru
Aport - http://www.aport.ru
List.Ru - http://www.list.ru
Yandex - http://www.yandex.ru

3) англомовні пошукові сервери
AltaVista - http://www.altavista.com/,
AOL NetFind - http://search.aol.com/,
Ask Jeeves - http://www.askjeeves.com/,
Direct Hit - http://www.directhit.com/,
Excite - http://www.excite.com/,

Infoseek - http://www.infoseek.com,
HotBot - http://www.hotbot.lycos.com,
Lycos - http://www.lycos.com додатково вміщає посилання на кращі пошукові сервери,
Magellan - http://magellan.com, Northern Light - http://www.northernlight.com додатково зібрана інформація більше 4500 журналів, які зберігаються в зібранні Special Editions і дозволяють не лише безкоштовний пошук, але платний огляд тексту статей,
WebCrawler - http://webcrawler.com додатково надається зручний спосіб отримання інформації про громадське життя у різних містах,
Mamma - http://www.mamma.com - машина пошуку, яка може підібрати найзручнішу для конкретного пошуку інформації,
Search Engine Watch - http://www.searchenginewatch новини про машини пошуку і результати порівняння їх ефективності роботи.

4)Сервери пошуку людей
http://www.four11.com - англомовний
http://www.dubna.ru/eros.com - російськомовний
http://www.botik.ru/intermap/welcom.win0-abs.html - російськомовний

Пошукові сервери (машини) вміщають величезні бази даних (копії мільйонів Web-сторінок або коротку інформацію про них), у яких можна шукати інформацію кількома способами. Зважаючи на те, що при використанні пошукових машин, отримується надто багато результатів пошуку, наприклад список із більше тисячі Web-сторінок, важливо звузити ступінь пошуку. Це досягається різними способами. Способи, що будуть розглянуті нижче, є найбільш типовими для більшості пошукових машин.

Пошук по тематичних рубріках, що показані на домашній сторінці пошукового сервера і які мають посилання на рубріки нижчого рівня і т. д. Завдяки ієрархічній структурі таких тематичних посилань користувач може перейти на рівень інформації свойого пошуку. Іноді трапляється так, що пошуковий сервер на потрібне посилання видає повідомлення “Ошибка 404. Документ с указанным Вами адресом на сервере отсутствует.” Часом це можна виправити, і найти потрібну сторінку шляхом “обрізу URL справа”, пока не попадемо на сторінку, звідкілля можна знайти потрібну інформацію або пока не прийдемо на домашню сторінку сервера і пошук стане неможливим. Таким чином, метод “обрізу URL справа” не завжди дозволяє знайти потрібну сторінку (може статись що потрібна інформація і посилання на неї відсутні), але часто такі дії для пошуку інформації можуть бути корисними.

Пошук по запитах (ключах). Спочатку потрібно вірно сформулювати запит. Запит - це те, що користувач вводить в комп’ютер і відображається одним обо кількома словами (ключові слова), які коротко виражають суть пошуку і які набираються в рядку уведення ключа.

Для прискорення пошуку користувач має можливість звузити обсяг пошуку на Web-сторінці, які містять функції, що дозволяють увести додаткові обмежуючі параметри пошук (наприклад, огляд заголовків статей, текстів, держав, міст і т.).

Якщо шукається інформація про Київ, в рядку для уведення ключа набирається слово “київ” - і система видає список посилань на всі Web-сторінки (а в деяких спеціалізованих серверах назви статей, звітів і т. і.), де їй вдалось найти слово “Київ”, “Києва” і т. д.

Ефективність пошуку зростає при використанні мови пошукових машин. Відомо ряд команд (слів або символі), які дозволяють задати умови поводження з ключовими словами. Багато таких команд працюють однаково на більшості пошукових серверів, інші записуються по різному.
• Символ “*” в ключовому полі означає, що на його місті може стояти будь-яка кількість будь-яких інших символів. Таким чином, якщо потрібно найти інформацію про “диск”, “диски”, “диском” і т. п. потрібно в ключове поле увести “диск*” - і машина не пропустить жодного документу про диски.
• Синтаксис використання символів “+”, “-“ в лючовому полі:
ключ - по даному запиті система буде шукати в базі даних інформацію про всі сторінки, що містять слово ключ>;
ключ1 ключ2 - шукаються всі сторінки, що містять строго словосполучення ключ1 ключ2;
+ключ1+ключ2 - система шукає всі сторінки, на яких зустрічаються разом або окремо слова ключ1 і ключ2 ;
+ключ1 –ключ2 - система шукає сторінки, на яких є слово <ключ1> і обов'язково відсутнє слово <ключ2>.

В потужних пошукових машинах користувач у рядку запиту може також вказувати і команди, що дозволять йому шукати дані типу заголовків, назв файлів зображень, включених у сторінку, спеціальних слів-метаданих (що містять дані про автора, програмне забезпечення, використовуване при розробці сторінки) та інше. Наприклад, після виконання такого запиту:

+title:Corp +image:hello.gif

буде виведена інформація про всі сторінки, у заголовку яких є слово Corp і в який уставлене зображення з ім'ям файла hello.gif.

Якщо в системі пошуку передбачені логічні операції, то звуження пошуку досягається шляхом поділу питання на окремі поняття, які шукаються окремо, а потім об’єднуються командами И, ИЛИ, НЕ на російськомовних серверах або AND, OR, NOT - на англомовних. Наприклад, потрібно знайти все про енергоресурси в рослинництві, але без вирощування кукурудзи. Запит матиме форму енергия И растениеводство НЕ кукуруза .

При відсутності на сторінці пояснень щодо способу пошуку інформації рекомедується звернутись до посилання на довідник:
HELP
або
Help/Customize Settings
або
Search Tips/Help.

Практика роботи з електронною поштою. Маючи з’єднання з Internet і користуючись програмою Microsoft Outlook Express, можна обмінюватись повідомленнями з усіма користувачами Internet і приймати участь у будь-яких групах новин. Для встановлення програмного забезпечення електронної пошти попередньо потрібно отримати у провайдера такі відомості: • ваше ім’я (ім’я, яке буде відображатись у рядку От у повідомленні, що відправляється);
• адреса вашої електронної пошти (e-mail), яка створюється за синтаксисом: Ім’я@Домен;
• регістраційне ім’я (login name), яке використовується при регістрації у провайдера електронної пошти і пароль доступу до поштвого сервера і сервера новин;
• ім’я поштового сервера вхідної пошти, де будуть зберігатись повідомлення до їх читання;
• тип сервера вхідної пошти (звичайно РОР або РОРЗ);
• ім’я поштового сервера вихідої пошти (сервер SMPT), сервера до якого посилаються повідомлення.

Інсталяція програмного забезпечення електронної пошти розпочинається із запуску інсталяціонної програми, майстер якої проведе користувача по усіх етапах інсталяції Internet. Користувач може користуватись кількома обліковими записами, встановлення яких для пошти або новин здійснюється командою:

Сервис/Учетные записи/Почта або Новсти.
Далі в діалоговому вікні виконати інструкції майстра. Зміна налагоджень уже існуючої облікового запису пошти або новин досягається командою:
Сервис/Учетные записи/Почта або Новости/Свойства.
Далі у діалоговому вікні вкладинки Общая вносяться потрібні зміни. Вноситься ім’я власника поштової скриньки для звертання і відомості про користувача: ім’я, організація, адреса електронної пошти і встановлюється прапорець Использовать данную учётную запись для получателя почты.
На вкладинці Серверы заповнюються позиції:
Сервер для входящей информации:
адреса Входящая почта (РОРЗ,IMAP,HTTP):
адреса Исходящая почта (SMTP):
Учетная запись:
Пароль:

Коли в поштову скриньку абонента приходять повідомлення, йому про це невідомо. Для перевірки присутності кореспонденції у поштовій скринці і завантаженні її на комп’ютер потрібно на панелі інструментів натиснути кнопку Доставить почту. Для огляду кореспонденції потрібно клацнути по піктограмі Входящие на лівій стороні вікна. При цьому у правій частині з’явяться заголовки і Тема повідомлень, що знаходяться у папці Входящие, із яких нові і непрочитанні повідомлення будуть виділені жирним шрифтом. При надходженні у папку нових повідомлень на панелі задач з’являється маленька піктограма із зображенням конверта із зірочкою, а папка Входящие відображається напівжирним шрифтом, а поряд цифра в дужках вказує скільки нових повідомлень отримано.

Читання поштових повідомлень виконується командою:

Входящие/Один раз або подвійно клацнути по повідомленню.
При цьому користувачеві надається можливість виконати різні сервісні команди щодо впорядкування отриманих поштових повідомлень.Інформація про обонента виявляється командою:
Повідомлення/Правий клавіш миші/Свойства.
Знищення прочитанних повідомлень виконується за відомими командами системи Windows. Для читання повідомлень потрібно клацнути по повідомленні лівою клавішою миші, щоб відобразити його в ділянці вікна для огляду (або подвійно клацнути для огляду його в окремому вікні).

Для створення відповіді на повідомлення потрібно виконати команду:

Ответить отправителю/Ответить всем або Переслать/Написати відповідь/ Отправить.
Створення і відправлення нового повідомлення розпочинається із натиснення кнопки Создать сообщение на панелі інструментів. складається з двох частин: заголовок і тіло. Вікно (поштове повідомлення), що з’являється при цьому, у заголовкувміщає стандартні заголовки (Кому, Копия, Тема) і у великому полі(тілі) - текст повідомлення. При створенні повідомлення заповнюються всі поля (у великому полі записується текст власне повідомлення). Звичайно, текст повідомлення може бути написанний в іншому текстовому редакторі, а потім перенесений у повідомлення. Програмним забезпеченням електронної пошти можуть бути запропоновані і інші сервісні операції. Для відправлення повідомлення потрібно натиснути кнопку Отправить.

Електронною поштою зручно відправляти будь-яку інформацію (малюнки, аудіодокументи, відеофільми, програми, електронні таблиці і презентації) як файл, який приєднується до електронного повідомлення. Електронна пошта може передавати лише текстові документи. Вкладений файл - це закодований таким чином файл, що його можна включати в електронне повідомлення. Деякі поштові системи не можуть працювати із великими файлами, а тому бажано перед відправкою вкладених файлів їх стискати (наприклад, за допомогою програми WinZip). Команда відправлення вкладеного файла:

Вложить/Помітити потрібний файл/Создать ярлык к данному файлу/Вложить.
Вкладення файла в електронне повідомлення можна виконати простіше, шляхом пересунення піктограми файла із вікна Проводника у вікно електронного повідомлення.

ОПТИМІЗАЦІЯ РОБОТИ В INTERNET.
Ефективна роботи в Інтернет досягається при дотриманні таких вимог:

  1. Записувати в папку адреси потрібних Web-сторінок. Це важливо, тому що, попавши на інтересний вузол і незберігши його адреси, можна його більше не знайти.
  2. Ставити конкретну мету при роботі, чітко розділяючи ділові і розважальні цілі. При цьому можна зберігати адреси інтересних сторінок в папці для детальнішого знайомства з ними далі.
  3. Не залишати роботу з вузлом при отриманні повідомлення про помилку (або про неможливість виявити сервер), через деякий час після повідомлення повторити запит до сервера. Такі повідомлення можливі у випадку перевантаження сервера, відімкнення сервера на технічне обслуговування або на профілактику.
  4. Якщо завантаження сервера триває, а обсяг переданої інформації не збільшується, що може статись при тимчасових збоях на лінії зв’язку, зупинити зв’язок, клацнувши кнопку Остановить, і повторити спробу з’єднання знову.
  5. При незнанні точної адреси вузла, скористатись пошуком, клацнувши кнопку Поиск.